КРИТИКА. №9-10, 2025

Вереснево-жовтневе число «Критики» відкриває стаття Марини Полякової про зґенерований воєнний контент у соцмережах як інструмент маніпуляцій і шахрайства. Антон Шеховцов у другій частині своєї статті продовжує аналізувати імперське мислення Владіміра Путіна, його геноцидний проєкт «виправлення» історії та прагнення символічного безсмертя через знищення української державности. Людмила Олтаржевська осмислює сучасну українську драматургію воєнного часу, представлену на харківському фестивалі «Драма-спринт», і підкреслює роль театру як простору діялогу й рефлексії. Аделіна Єфіменко розглядає знакові европейські оперні постановки в контексті російсько-української війни, доводячи, що мистецтво сьогодні не може уникати тем насильства, відповідальности й історичної провини. Олег Сидор-Гібелинда інтерпретує крадіжку в Луврі 19 жовтня 2025 року як симптом вразливості сучасних музеїв й наголошує на потребі захисту їх колекцій. Олександр Боронь у чотирьох філологічних розвідках уточнює джерела й контексти окремих образів та висловів Тараса Шевченка, пропонуючи їх нові виважені інтерпретації.