Досліджується інтелектуальна біографія чільної постаті українського музичного світу повоєнної еміграції ‒ українського музиколога та диригента Мирослава Антоновича (1917–2006). Після еміграції наприкінці 1940-х років у Нідерланди впродовж всього подальшого життя його діяльність була пов’язана з Утрехтським університетом. Наукова праця М. Антоновича та його диригентська діяльність з Візантійським хором склали особливий вимір еміграційного культуротворення повоєнних десятиліть. Вони свідчать про розуміння власної національної традиції як частини європейської культури, про набуття його «європейської ідентичності» як усвідомленого і прийнятого міжкультурного співіснування за умови збереження власної самобутності. Книга написана за матеріалами архіву М. Антоновича, особисто переданого на зберігання в Інститут церковної музики Українського католицького університету (Львів).