CHmari

«Zіbralis′ tі sumnі chmari z usіch usyudіv, і davno vzhe zastupili nam yasne prozore nebo, і zakutali v tіn′ ta mryaku nash rіdnij kraj. І chto rozzhene tі sumnі chmari?» — pisav Іvan Nechuj-Levic′kij ponad 150 rokіv tomu, vіdchuvayuchi trivogu za majbutnє Ukraїni. Minulo pіvtora stolіttya, a cі slova vse shhe vіdlunyuyut′ u sercyach. «CHmari» — ce povіst′ pro tich, chto shukaє svіj shlyach u mіnlivomu svіtі. Geroї namagayut′sya zberegti vіru j іdeali, pomilyayut′sya, padayut′, ale pіdіjmayut′sya znovu. Avtor majsterno zmal′ovuє zhittya ukraїns′koї іntelіgencії XIX stolіttya — z її sumnіvami, pragnennyami j neskіnchennimi vnutrіshnіmi poshukami. Geroї balansuyut′ mіzh osobistim shhastyam і vіdpovіdal′nіstyu pered blizhnіmi, a їchnі іstorії spovnenі bolyu, lyubovi j spodіvan′. «CHmari» zaproshuyut′ zazirnuti v dushі tich, chto pragnuv zmіniti svіt, ale cherez strachi j sumnіvi ne znav yak. Ta chi rozvіyut′sya tі chmari nad їchnіmi sercyami? І, mozhlivo, pіslya najtemnіshoї nochі taki zіjde sonce?