У цій книжці постає дивовижна доля хлопчика з Донбасу, який першу свою музику почув у шахтарському Артемівську, а став одним із найвидатніших українських композиторів. Монографія про життя і творчість Івана Карабиця виходить за межі суто музикознавчого дослідження: це документ про непросту епоху, в якій, окрім героя оповіді, творили свої сади великі композитори Рейнгольд Глієр, Борис Лятошинський, Мирослав Скорик, Валентин Сильвестров. «Кожна людина у своєму житті може пройти шлях культури – або, як кажуть філософи, шлях кесаря – і шлях зерна, тобто шлях проростання і плодоносіння. Саме таким шляхом зерна є життя Івана Карабиця. Вважають, що важливим аспектом пошуку сенсу життя є зробити бодай одну людину щасливою. Музика Карабиця дарує всім нам щастя причетності до справжнього мистецтва, що запалює світло в наших душах… Музика Карабиця входить до арсеналу життєстійкості сучасної людини». Сергій Кримський «…Я не можу звикнути, що Іван відійшов… він без крику, без того, щоб рвати на собі вишиванку, просто працював. Але за його творами світ знав, що є така Україна». Борис Олійник «Згадуючи Івана Карабиця, видатного музиканта і чуйну, шляхетну людину, я тепер розумію, яким безцінним даром є дружба з такими людьми, як він. Пам’ять про нього для мене є священною. Гостинність Карабиця була прямим продовженням його світлого образу і моральної висоти. Сьогодні кожен може відчути гостинність його творчого світу». Валентин Сильвестров
