Вільгельм Воррінґер (1881–1965) – німецький естетик, теоретик та історик мистецтва, автор поняття ‘європоцентризм’ та концепту ‘абстрактне мистецтво’, його зв’язків із психологією людини, її особистістю і світоглядом, з ‘німецьким відчуттям форми’, втіленим у готиці й у німецькому експресіонізмі. Докторська дисертація «Абстракція і вчуття: Щодо психології стилю» (Abstraktion und Einfühlung: Ein Beitrag zur Stilpsychologie, 1906), що є найвідомішою працею Воррінґера, поширена з 1908-го. Розподіл практики мистецтва на ‘натуралізм’ (‘принцип вчуття’, Einfühlung) як позитивне ставлення до світу і ‘стиль’ (‘принцип абстрагування’, Abstraktion) як негативне дозволив Воррінґеру розглянути твори мистецтва як різні форми втілення ‘художнього воління’ (Kunstwollen). Габілітаційна дисертація «Форма в готиці» (Formprobleme der Gotik, 1911) є продовженням попередньої праці в карбуванні більшої строгості між південноєвропейською і північноєвропейською версіями формування готичного стилю, де через поняття ‘художнє воління’ стверджується (слідом за Г. Вельфліном) ‘готичний цілеспрямований імпульс’ створення «стилізованих» (‘абстрактних’) художніх форм, пропонується його протиставлення середземноморському захопленню real-правдоподібністю. Найбільш впливові книжки класичної Kunstwissenschaft (науки про мистецтво) коментовано пропонуються українському читцеві вперше.
