Військова юстиція в Україні: історичний аспект; міжнародний досвід

Військова юстиція за загальним визначенням є окремою правовою системою, яка застосовується до правовідносин у військовій сфері, а суб’єктно — до військовослужбовців, а в деяких випадках — і до цивільних осіб, діяльність яких тісно пов’язана зі збройними силами. Головною метою військової юстиції є збереження дисципліни, належного порядку в збройних силах та забезпечення їх боєздатності. Воєнна політика країни має засновуватися на розумінні необхідності чіткого, послідовного виконання вимог законодавства про оборону держави, стратегічних документів планування у сфері оборони, на високому рівні військового правопорядку, дисципліни, мобілізаційного ресурсу, що можливо забезпечити за умови якісної діяльності правоохоронної складової, а саме системи військової юстиції. Відсутність (або недосконалість) одного з елементів такої воєнної політики — системи військової юстиції — є свідченням суттєвих недоліків воєнної або ж оборонної політики держави. Що, нажаль, й невблаганно підтверджується на практиці воєнно-політичних подій в Україні (починаючи з 2014 року й понині). Наслідки невдалої реформи військової юстиції виявили її недоліки вже у 2014 році, коли були анексовані території країни (Крим і частина Донбасу). А після лютого 2022 року це питання лише загострилося. Пропоноване видання визначає коло проблемних суспільних відносин щодо реального становища військової юстиції в умовах війни, шляхи розв’язання цих проблем на підставі набутого досвіду, міжнародного прикладу, історичних знань, розуміння нагальних потреб.