Другий том «Щоденників» Германа Гессе (1877–1962) охоплює період із 1914 по 1955 рік. Це час глибокої світоглядної кризи й духовної трансформації, коли автор проходить шлях від осмислення Першої світової війни крізь призму мудрості Стародавнього Сходу до болісного самопізнання та зрілої філософської прози. Центральне місце посідає «Щоденник сновидінь» (1917–1918), що став результатом психоаналітичних сеансів із доктором Й. Б. Лангом. Гессе фіксує свої сни, еротичні фантазії і невротичні стани, намагаючись подолати творчу кризу та сімейну драму. Окремий пласт становлять рефлексії 1930-х років, де письменник описує «масовий психоз» епохи, засуджує конформізм німецьких інтелектуалів і стверджує свою позицію як незалежного морального свідка ХХ століття. Завершують том повоєнні записи — споглядальні роздуми про минуле, природу та вічність мистецтва.
