У монографії «Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ ст.» вперше зроблена спроба усестороннього висвітлення цього яскравого явища народного мистецтва, яке має глибокі традиції. Вонисформувались в розвитку багатьох видів художньої творчості: обробки каменів, металів, виробництва скла, ткацтва, вишивки, виробів з бісеру, різного роду домашнього рукоділля та торгівельних зносин з іншими країнами. Українські народні жіночі прикраси – невіддільний компонент вбрання, а відтак і атрибут обрядів, звичаїв, вірувань. Прикраси супроводжували жінку майже впродовж цілого життя, тому вони є джерелом цінної інформації про побут, етнічні норми та естетичні вподобання різних соціальних верств українського жіноцтва. Саме прикрасам, історії їх розвитку, матеріалам, з яких вони виготовлялись, їх формам, орнаментиці, колористиці та ролі в декоративно-образній структурі жіночих строїв присвячене дане дослідження Ганни Врочинської Автор подає художні особливості прикрас з різних матеріалів: квітів, плодів та листя рослин, текстилю, пір’я, кісточок, мушель, бісеру, скла, кольорових каменів та їх імітацій, металів, тощо. Книга багато ілюстрована: свої збірки прикрас надали Музей Етнографії та художнього промислу (Львів), Музей Івана Гончара (Київ), Чернігівський Історичний музей (Чернігів) та приватні колекціонери. Викликає захоплення фахівців та більшості читачів художнє оформлення книги, виконане головним художником видавництва РОДОВІД Іриною Пасічник. Чимало сторінок книги, зокрема Вступ та Висновки, перекладені Данилом Дмитриковим (США) англійською мовою, аби бути доступнішими для іноземного читача.