До книги Григорія Сковороди (1722–1794) «Сад божественних пісень» увійшов однойменний цикл його поезій, збірка байок «Басни Харьковскія» та низка окремих оригінальних творів, зокрема латиномовна поезія, а також переклади митця. Сковорода-поет звертався переважно до тих мотивів, які були найбільш популярні в метафізичній ліриці українського бароко. Його «Сад» проріс «із зерен священного писання», але основним змістом циклу стали природа, людина, її думки й почуття. Твори великого українського поета й філософа за його життя ніколи не друкувалися. Мова сковородинських творів барвиста, сповнена фразеологізмів.