Монографія Ярослава Пастернака «Старий Галич» вийшла друком 1944 року і відразу стала бібліографічною рідкістю. Будучи, безперечно, кращою працею з археології княжого Галича, вона залишається досі актуальною. Ми маємо неоціненний зразок наукового джерела з грандіозним археологічним матеріалом, який зберігає непересічну теоретичну та практичну цінність. Ця книжка мусила би бути настільною в кожній господі Крилоса, Галича, а також розповсюдженою у всі поважні бібліотеки України та за її межами як одна із основоположних праць про давній Галич. Для істориків, мистецтвознавців, викладачів, студентів і всіх, хто цікавиться історією і культурою Галичини. Наступний етап у дослідженні княжого Галича припав на 30ті роки ХХ ст. і повністю ліг на плечі першого дипломованого українського археолога у Львові – Ярослава Пастернака. Щойно 1936 р. експедиція Музею приступила до польового археологічного вивчення терену давнього Галича у Крилосі. Це був початок великих звершень і титанічних зусиль. Наступні роки принесли чимало відкриттів та знахідок, зокрема були повністю розкриті підмурки літописного Успенського собору, що остаточно вирішило проблему локалізації княжого Галича, а наступного року у середній частині притвору під поверхнею підлоги було розкрито монолітний кам’яний саркофаг з тлінними останками чоловічого кістяка, які Я. Пастернак однозначно охарактеризував як поховання фундатора і основника Галицького кафедрального собору, князя Ярослава Володимировича Осмомисла. Події сенсаційного відкриття стали поворотними у подальшому дослідженні княжого Галича. У 1940–1941 рр. Я. Пастернак продовжив досліди в Крилосі. Зібрані матеріали принесли чимало нової інформації для пізнання основи основ пам’ятки. Згодом під час нацистської окупації, незважаючи на жорсткі обмеження наукової діяльності, археолог зумів підготувати і видати свою знамениту працю під назвою «Старий Галич