У любовних оповідках Германа Гессе, написаних упродовж 1900–1908 рр., відображені романтична природа творчості письменника та його внутрішні переживання. За словами Гессе, «кожне мистецтво починається з любові». Автор розповідає про кохання самобутньо, по-своєму, уникаючи банальних штампів. Створені ним образи відкривають цілі неймовірно складні світи із своїми законами, ідеалами й трагедіями. Герої оповідок спізнали прекрасне почуття кохання як найвеличнішу чесноту. Жінка у Гессе — душа Всесвіту, центр світобудови, втілення природи, джерело життя й вічна матір, яка все розуміє, все приймає і все прощає. Перетворюючись то на казкаря, то на людину з багацьким життєвим досвідом, оповідач відверто й правдиво ділиться дивовижними історіями з власного життя, які не залишать байдужими найвибагливіших читачів.