Улітку 1981-го нікому не відомий шведський аспірант на ім’я Сванте Паабо притягнув до лабораторії телячу печінку. Паабо мав би вивчати віруси, проте справжньою його пристрастю були єгипетські мумії. На той час ніхто не вірив, що з органічних решток тисячолітньої давнини можна вилучити генетичний матеріал, тож Паабо зважився на експеримент. Він заштовхав печінку в духовку й протримав її там за температури 120 °C упродовж декількох діб, відтворюючи в такий спосіб процес муміфікації. Зрештою у почорнілому, висохлому на камінь шматку плоті Паабо знайшов фрагменти ДНК. Це поклало початок трьом десятиліттям наукових пошуків, кульмінацією яких стало секвенування повного генома неандертальця у 2010 році. У своїй книжці Паабо пропонує проникливу та відверту розповідь про те, як його дивакувате хобі перетворилося на блискучу наукову кар’єру. Його відкриття змушують по-новому поглянути на історію сучасної людини, її зв’язок із неандертальцями, а також на причини, через які Homo Sapiens вижили, а неандертальці відійшли у небуття. 2022-го за визначні досягнення у вивченні геномів вимерлих гомінінів Сванте Паабо отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини.