З ТАБУРЕТОМ ДО ОКЕАНУ

Діана щойно перестала кричати. Cперлася ліктями на заднє сидіння і тяжко опустила на нього голову. Я закляк з камерою в руках. О цій вранішній порі машин майже немає, і наше таксі так жене порожніми вулицями, що на поворотах зі свистом стираються шини. Вікно машини припорошене першим снігом, вуличні лампи блимають крізь нього яскравими ліхтариками. Діана знову несамовито кричить, уп’явшись нігтями в спинку сидіння