Бездоріжжя

До цієї збірки увійшли вибрані вірші Владислава Лози – поета, філософа, морського піхотинця. Його тексти пронизують мотиви мови та пам’яті, самотності й провини, продавщиць і таксистів. Це Вергілій, який веде останню маршрутку на Вишгород, а К’єркегор, Гоголь і дядя Коля на пасажирських сидіннях сперечаються про дух трагедії. Останні тексти у збірці написані на фронті, де поет і загинув, але вони не про війну – вони про спротив забуттю.