Літературний феномен Українських Січових Стрільців: функціонування та структура покоління

У розвідці представлено літературний портрет Українських Січових Стрільців як ідеологічно-естетичної сукупності, в основі якої лежать генераційні чинники, у процесі її життєтворчості під час Визвольної війни 1914–1920-х років та періоду міжвоєння 1921–1939 років. Максимально можливій повноті його реконструкції сприяло зосередження уваги на особливостях самоорганізованості, функціонування, зв’язках із військовим середовищем та мілітарною, «стрілецькою», ідеєю покоління. Літературний феномен військової фаланги розкрито з урахуванням його межової природи – поміж політикою та естетикою та тих визвольних завдань, що поставали перед січовим стрілецтвом. Інтерпретацію образу стрілецького світу здійснено на маловідомому та невідомому матеріалі стрілецьких публікацій та видань з погляду проблематики, поетики, особливо інтертекстуальності, генології та ідейно-естетичної співдії із іншими поколіннєвими ланками – попередників та сучасників.