Мама Му на дереві

— Я все-таки полізу на дерево. Корови туди ніколи не лазять. А я полізу. Вона підвелася і схопилася передньою ногою за найнижчу гілку. Тоді потягнулася до наступної. — О! Ця, певно, витримає. Добре, що вона так низько. Мама Му міцно трималася передніми ногами і придивлялася, куди ступати далі. Під нею трохи хрускало. Листя й маленькі гілочки лоскотали їй морду. Мало-помалу, гілка за гілкою вона забиралася все вище й вище. І нарешті вже майже досягла верхівки.