Описание
Початок третього тисячоліття сприймається як переломний етап у розвитку цивілізації і культури і супроводжується інтенсивними пошуками нових світоглядних орієнтирів. Перед стносами. націями, народами і людством в цілому постають проблеми радикальної перебудови підпалин життєдіяльності усього суспільства, його соціальио-політичиих, економічних, культурних інститутів. В сучасному вітчизняному соціумі поєдналися риси суспільства як інформаційного, так й індустріального, а подекуди навіть і традиційного типу. Що в свою чергу зумовило наявність розмаїття різнопланових тенденцій, які відбивають складність, амбівалентність й непередбачуваність майбутнього. Трансформаційні процеси, що відбуваються в українському суспільстві виявили чисельні, раніше не усвідомлювані проблеми, тому виникає необхідність осягнення наслідків масштабних радикальних змін у житті нашого народу, а також детальнішого розгляду традиційних та інноваційних вимірів цих змін. За таких умов українському суспільству необхідно вивчати своє минуле, історію, традиції як форму передавання соціального досвіду попередніх поколінь. Нерозривність соціально-культурної наступності робить можливим як збереження всього багатства надбань культури, науки, духовності, суспільних ідей, так і їх повноцінне відтворення та подальший розвиток. В той же час необхідною умовою існування традиції є здатність до постійного оновлення на власній основі, завдяки чому вона може чинити опір запровадженню будь-яких інновацій, які порушать механізм її функціонування і самовідтворення. В такому контексті важливого значення набуває розуміння традицій національної культури як основи системи цінностей української нації. Виходячи з цього, актуальним є звернення до традицій гостинності, дослідження механізмів їх функціонування і впровадження інноваційних технологій, зясування історичного підґрунтя вартісних орієнтацій українського народу та їх відображення в гостинності...
