Василь Єрмілов (25.02.1894 – 06.01.1968, Харків) – видатний український мистець, представник кубофутуризму, засновник української гілки конструктивізму. Монографія прослідковує біографію та основні етапи творчої кар’єри мистця. Автор подає творчість Єрмілова крізь захоплюючу розповідь про життя художника та його епоху, на яку припадає розквіт нового, модерного мистецтва. У передмові автор зазначила: «В цій книзі мені хотілося подати і свій погляд на мистця Василя Єрмілова, і «околиці» його творчих та особистих контактів. Хотілося «прочитати» його через невідомі фотографії, документи, листи і спогади тих, хто його добре знав і вперше має нагоду висловитися в моїй книзі». Зокрема, вперше подана в цій книзі історія листування Василя Єрмілова і Людмили Троянської, останньої симпатії мистця. Назва «заставки» листа – невеликої картини Єрмілова «Василь Єрмілов жде весну» , що вперше публікується, і стала назвою книги.