Бойчукізм. Проект Великого стилю.

Бойчукізм — знакове явище в історії мистецтва ХХ століття, яке подарувало світові нове художнє бачення, абсолютно відмінне від попереднього досвіду технічно та ідейно. Темпера замість олії, колективна творчість замість індивідуальної, повернення до історичної спадщини замість її заперечення, сконденсованість художньої форми замість реалістичної відтворення. Певною мірою це була остання спроба здійснення великого національного стилю в Україні. Спочатку Михайло Бойчук спроектував цілісну естетичну модель, яка відображала сутність тогочасної епохи. На руїнах імперій поставали молоді політичні нації, які завзято взялися до розбудови нових держав і розвитку власної культури. Не випадково найбільш вражаючою є близькість між творами бойчукістів та мексиканських муралістів, яка породжена схожими історичними обставинами. Сам Михайло Бойчук на початку кар’єри був підтриманий українськими інтелектуалами, які своєю просвітницькою діяльністю підготували ґрунт для постання Української Народної Республіки. Попри політичну поразку вони скористались з офіційно проголошеного Російською компартією «курсу коренізації» та долучилися до розбудови української культури 1920‑х років, взявши участь у більшовицькому соціальному експерименті. Це був свідомий вибір, який став відносною сатисфакцією за політичну незалежність, що не здійснилася.