Описание
Книжка порушує три фундаментальні питання, яких критично бракувало в українській гуманітаристиці: історія еліт, інклюзивний підхід до минулого та тяглість державного будівництва. Висвітлення подій XIV–XVIII століть у нашій історії досі рясніє народницькими штампами на кшталт загарбання, покатоличення, полонізації, які при уважному розгляді не відповідають тому, що дійсно відбувалося в цей час. Автор додає нові штрихи до портретів володарів, які ухвалювали рішення в релігійних питаннях, засновували університети, де могли вчитися руські діти, ініціювали побудову оборонних і культових споруд. Погляд на історію українських земель у 1340–1795 роках крізь історію династій та володарів, які до них належали, дає змогу позбутися стереотипного в нашому історіописанні уявлення про минуле як про боротьбу українського з іноземним, а отже, чужим. А синхронно з династичною історією розгортається процес становлення політичного народу (майбутнього громадянського суспільства), що мав вирішальний вплив при обговоренні ключових державних питань. Ця політична культура взаємодії з володарем була настільки питомою для руського народу Речі Посполитої, що продовжила існування в Гетьманщині, перетривала в історичній памяті нащадків козацької старшини і знайшла своє втілення в Українській Державі Павла Скоропадського. Тому без королів та їхніх династій наша історія XIV–XVIII століть є неповною.
Король в українській історії — це не чужий володар. Сприйняття короля як свого в нашій історичній традиції пов’язане передусім із Данилом Романовичем та його коронацією в середині XIII ст. Однак наші предки від середини XIV ст. і аж до кінця XVIII ст. також жили під владою королів. Здебільшого польських, меншою мірою угорських, але ці королі були володарями наших пращурів у ті часи, коли держави, до складу яких належали українські землі, не були національними. У цій книжці йдеться про королів та династії від 1340-х і до 1790-х років, підданими яких були наші предки. У першій частині розказано про королів із династії П’ястів, Анжу та Яґеллонів. Друга частина висвітлює історії виборних королів, яких шляхта обирала на елекційних сеймах у Речі Посполитій. У вісімнадцяти нарисах представлено біографії монархів та історії династій у контексті нашої історії.
